Сьогодні виповнилося б вісімдесят шість років людині, яка змінила обличчя українського футболу назавжди. Повернення Валерія Лобановського до київського “Динамо” у 1996 році стало поворотним моментом не лише для клубу, але й для всього українського футболу.
Від пустелі до вершин європейського футболу: історія повернення
Ситуація у “Динамо” на той час була критичною. Попри домінування у внутрішньому чемпіонаті, команда не могла похвалитися успіхами на міжнародній арені. Два очки у Лізі Чемпіонів 1994/95, скандальні поразки від віденського “Рапіда” та “Ксамакса” – репутація клубу потребувала термінового відновлення.
Григорій Суркіс згадує той переломний момент: “11 грудня 1994 року, після поразки від «Баварії» з рахунком 1:4, стало зрозуміло – потрібні кардинальні зміни”. Проте шлях до повернення Лобановського був непростим через його контракт із Кувейтською федерацією.
Майстер не гаяв часу навіть у Кувейті. Перебуваючи на віллі біля Перської затоки, він детально вивчав відеозаписи матчів, аналізував склад команди та розробляв тактичні схеми. За свідченнями очевидців, влітку 1996 року Лобановський мав готових десять варіантів стартового складу.
Не всі вірили в успіх його повернення. Деякі журналісти називали його “пам’ятником”, а Леонід Буряк сумнівався через вік тренера. Проте час довів помилковість цих сумнівів.
Перші результати з’явились вже у лютому, коли команда здобула Кубок Співдружності. “Динамо” впевнено перемагало суперників: “Металург” з Киргизстану (9:1), литовська “Кареда” (5:1), вірменський “Пюнік”. У фіналі кияни здолали московський “Спартак” завдяки голам Белькевича та Шевченка.
Лобановський розумів необхідність системних змін: “Наше завдання – не в тому, щоб привозити іноземних гравців, а щоб створити такі умови, аби наші нікуди не від’їжджали. Потрібно дбати про виховання власного резерву – це набагато дешевше і вигідніше”.
Під його керівництвом розквітнув талант Андрія Гусіна, який за короткий час став ключовим гравцем команди. Також відбулось становлення легендарного дуету Шевченко-Ребров, який згодом став грозою європейських воротарів.
Весняна частина сезону 1996/97 стала тріумфальною: 12 перемог, 2 нічиї та лише 1 поразка. Команда забила 33 м’ячі, пропустивши лише 9, і випередила найближчого переслідувача – донецький “Шахтар” – на 11 очок.
Це був лише початок. У наступному сезоні “Динамо” очолило групу в Лізі Чемпіонів з “ПСВ”, “Ньюкаслом” та “Барселоною”. А ще через рік команда була за крок від фіналу найпрестижнішого європейського турніру.
Методи Лобановського змінилися порівняно з його першим періодом роботи в клубі. Він відмовився від надмірної жорсткості на користь більш збалансованого підходу. “Спочатку команда, потім – ти” – цей принцип залишався незмінним, але реалізовувався з урахуванням нових реалій.
Історія повернення Лобановського до “Динамо” – це не просто розповідь про відродження команди. Це історія про візію, мудрість та здатність адаптуватися до нових умов, зберігаючи при цьому свої основні принципи та цінності.
Leave a Comment